Поприводити
Прималесенький
Гультяйський
Людина- це звучить гідно. Щоб отриати таке звання, треба піднапружитися. Людиною не народжуються. людиною становляться. Це потрібно назавжди запам ятати. Коли ти в останній раз допомагав бабусі перейти через дорогу, або принести сумку додому? Не пам ятаєшь? Дуже погано. А ось наші дідусі не мали жодного права пройти мимо та не допомогти старій жінці, або звичайній жінці. Раніше, все було зовсім по іншому. Люди поважали один одного, тому й були гідні прозвиська "людина". Зараз не можна всіх назвати людьми. Майже кожен свариться зі своєю матусею та татусем без важливої причини. Тільки тому, що "батьки нічого не розуміють". Але ж це не правильно. Вони дали тобі життя, ти повинен кожен дякувати їм за це.
В мене є ще одне питання: "Ти турботишся про тварин?" Я вже не кажу про тваринку з вулиці, я питаю хоч про твого домашнього улюбленця. Ти завжди з ним добрий та веселий? Чи це просто тварина та ти на ній відображаєш свій гнів? Так, вона не відповість, але й буде боляче. Не забувай про це.
Щоб бути людиною, треба поважати рідних. не забувати допомагати звичайному суспільству та пам ятай, що в тебе є друзі. До них треба теж добре ставитись, бо вони- твоя підтримка.
Сподівюсь, що усі ми спробуємо стати справжньою людиною, про яку можна гідно сказати, що вона живе у нашій країні.
Вчора ми з хлопцями грали у футбол у нашому дворі. І раптом до нас прибігли дві дівчинки, які бавились на сусідньому дитячому майданчику: Даринка, сестричка капітана нашої команди Матвія, і її подружка Юля. Вони, переьиваючи одна одну, закричали:
Білий сніг іскриться всюди, вкриваючи землю білою ковдрою. Ясне сонце світить нам десь далеко з неба, випромінюючи тепло. Кожен вечір учні старанно готуються до уроків, виконуючи домашнє завдання. Пожовкле листя на деревах шелестить від легкого подиху вітерцю, наповненого свіжістю. Усі діти зібралися біля входу до актової зали, чекаючи виставу. Голосно й чітко командир загону подає сигнали, дивлячись на хлопців.
Якось гуляючи лісом я зустрів свого найкращого друга Петрика.
- Привіт. яка несподівана зустріч!
- Привіт, та ось вирішив прогулятися лісом, та гуляючи можу побачити маленьку білочку. Я просто мрію побачити цю красуню.
- А я просто мрію побачи руденьку красуню лисичку!
Та ось кожен з нас побачив красуню лисичку та руденьку білочку.
- Ой, Петрику дивись руденька білочка!
- ( твоє імя) дивись красуня лисичку.
Ось так звичайний вихідний перетворився на найщасливіший день мого життя.
